Повнотекстовий пошук
Пошуковий запит: (<.>A=Limonchenko V$<.>) |
Загальна кількість знайдених документів : 2
Представлено документи з 1 до 2
|
1. |
Limonchenko V. About the internal self-differences of modern [Електронний ресурс] / V. Limonchenko // Проблеми гуманітарних наук. Серія : Філософія. - 2018. - Вип. 39. - С. 100-110. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pgn_2018_39_10
| 2. |
Voznyak S. S. The Co-Existential Educational Community and Culture [Електронний ресурс] / S. S. Voznyak, V. V. Limonchenko // Антропологічні виміри філософських досліджень. - 2021. - Вип. 20. - С. 52-68. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Avfd_2021_20_7 Поставлено завдання осмислити концепт, що має серйозний антропологічний зміст, - "співбуттєва освітня спільність", який вказує на справжній суб'єкт і об'єкт розвитку освітньої реальності, а такожрозгорнути його істотність у бік розуміння реального способу звернення до власне культури та її освоєння у педагогічному процесі. Теоретичний базис. Для реалізації поставленої мети застосований метод категоріально-рефлексивного аналізу текстів та проблем реальних освітніх ситуацій, що дозволяє залучити такі філософські поняття, як "соборність", "всеєдність", "культура" і виокремити їх антропологічний смисл. За такого підходу філософські категорії здатні поставати внутрішніми вимірами сутності освітнього процесу, а не певною матрицею, під яку підганяється та чи інша теоретична чи практична побудова. Наукова новизна. Новизна статті полягає в актуалізації антропологічного змісту понять "соборність", "всеєдність" для філософсько-освітнього дискурсу та у вирішенні питання про реальний спосіб входження культури у тому її потенціалі, що породжує власне людське в людині. Висновки: звернення до ідеї співбуттєвої освітньої спільності здатне протистояти широко розповсюдженим в педагогічній та психологічній літературі поверхневим уявленням про так зване "освітнє середовище" та орієнтувати педагогічну теорію тапедагогічні практики на дійсний спосіб входження індивіда в істинно людські форми буття. Стверджується, що співбуттєва освітня спільність може і повинна розгортатись не тільки по "горизонталі" (у просторі), але й по "вертикалі" (в історичному часові), свідомо інтегруючи в себе високу культуру як культуру високого. Підкреслено роль уяви у цьому процесі. Освіта може і повинна будувати співбуття з культурою учасників педагогічного спілкування. Саме за такого підходу сфера освіти може вийти із системної кризи та активно протистояти тим тенденціям у сучасному соціальному житті, що посилюють відчуження та знелюднення.
|
|
|